20  лютого …  Ця  дата-  кривава  незагоєна  рана     на сторінках  нашої   історії.   Зринають  в  пам’яті    і  в  наших   серцях  ті  жахливі  події, що  відбулися   на  вулиці   Інститутській  у Києві.  Юні  хлопці,  обличчя   яких  ще  не  торкалося   лезо  бритви, піднялися   на  боротьбу  за  людську  гідність,   за  краще  майбутнє   для  своєї   держави.  Але  якою  була  ця боротьба? Звичайно, не   рівною. Захистом   проти  ворожої   кулі   снайпера  слугували   фанерні  щити, а  зброєю  була -  бруківка. Але  вони  не  зважали на  це, бо  в  серці   горіла  любов   до  України  і  жевріла  надія   бачити  її кращою.  Та  жорстока  куля  снайперської  гвинтівки  не вибирає. Один  за  одним  падають   наші  герої.  Але  ворогу  їх не  здолати… Крок  за  кроком  виборювали, відвойовували  кожен   метр.
   Кажуть, час  лікує. Та  роки, що  невпинно минають  від  тих  подій, не  змогли   досі загоїти  рани   в  наших   душах, що  їх  випалили   події   лютневих   днів  2014 року.
   І  сьогодні  знову важким  спогадом    відгукнулися  у  серцях   учнів  та вчителів нашої школи  під   час  скорботної  лінійки. Сльозою  пам’яті,  болю ,  сльозою надії    виразили   свої   почуття діти-учасники врочистої лінійки, учні 1-11 класів. Людина,  гідність,  справедливість, мужність, героїзм, власна  незалежна  держава,  боротьба  за  її  волю -  ось  головні  слова  , що  зринають  з  уст  сучасників .   
   Тремтливе   мерехтіння  свічок,  блакитно-   жовті  стрічки, квіти , образ   Божої  Матері   і ,звичайно , пісня  - « Пливе кача» - це  головні  атрибути   сьогоднішньої   події.  Вони   назавжди   закарбуються  в  душах  юних   вихованців   нашої   школи.   А свічки  віри, надії і  любові  до  нашої  матері  України  горітимуть   вічно.