8 листопада учні 4 – 8 класів  відвідали старовинне місто Канів. Нас вразили Тарасова гора, де знаходиться Шевченківський національний заповідник, історичний музей із великою колекцією знахідок кераміки та знарядь праці часів трипільської культури, пам’ятка ХІІ століття – собор Успіння Богородиці. 
   При в’їзді в місто нас зустрічав велетенський кобзар із старовинним музичним інструментом. Ми вже тоді зрозуміли, що у Каневі нас чекає багато цікавого. Всі з хвилюванням долали триста сорок дві сходинки Тарасової гори, з якої відкрилась чудова панорама Дніпра. Тут навічно упокоївся великий поет. Він так мріяв побудувати хату над Дніпром і щодня слухати, як «реве та стогне Дніпр широкий». Цій заповітній мрії не судилось здійснитись. Та друзі перевезли тіло поета з далекого Петербурга і похоронили на Чернечій горі, яка стала сьогодні Тарасовою. І вже більше, ніж півтора сторіччя Тарас у бронзі задумливо дивиться на рідну Україну, за яку «карався, мучився, але не каявся».
   Ми побували у музеї та світлиці Тараса Шевченка, поклонились могилі Великого Кобзаря. Всім сподобалась змістовна та емоційна розповідь екскурсовода про життя і творчість поета, вразила чудова колекція репродукцій картин Шевченка-художника. Тарасова світлиця зустріла нас п’янким запахом сухих трав. Побували біля могили Івана Ядловського, прослухали розповідь про нього, і були вражені безкорисливістю та відданістю цієї людини: він сорок років доглядав за могилою Великого Кобзаря.
   В історичному музеї всім запам’ятались кістки та бивні мамонта, скіфський посуд, давні прикраси, предмети побуду. Біля собору Успіння Богородиці сфотографувались на пам’ять. 
   Приїхавши додому, ми довго ділились з батьками враженнями, показували світлини подорожі. Це був найцікавіший день наших канікул.