Вони залишили країну дитинства і вирушили у доросле самостійне життя 1977 року. Але цього літа, через 40 років, знову переступили поріг рідної школи. Тут все, як колись: світлі просторі класи, заклопотані вчителі, усміхнені діти, гомін та радість навкруги. 
   Здавалося, так багато часу минуло, він спливає, мов бистра вода, але незабутні роки дитинства та юності навічно залишаться в пам’яті цих людей, колись гомінливих та неслухняних учнів. 
   Цього дня присутніх було 15 однокласників, їм доля вказала різні шляхи в житті. Люди приїхали звідусіль: Сліпорід-Іванівки, Києва, Мар’янівки, Горлівки, Гребінки, Черкас, навіть з Єкатеринбургу.  Дехто з них обрав професію інженера-метролога, хтось став медсестрою чи вихователем в дитячому садочку, дехто освоїв професію геолога, фермера. Але сьогодні всі вони – однокласники. 
   Колишні учні згадали шкільні роки, першу вчительку і класного керівника, очі їхні сяяли від приємної ностальгії, а в душі щось так тепло заворушилось. За приємними розмовами швидко пробіг час. Останній акорд – фото на пам’ять про незабутню зустріч, зустріч з дитинством.